Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
Подумаймо про майбутнє…
Середа, 27 лютого 2013 16:59 Світ довкола нас Автор Марія ВСЯКА   

Ідея споживацтва здеморалізувала людину й актуалізувала процес розпаду її істинного начала


Сьогодні думки та дії людей зорієнтовані передусім на задоволення найнижчих інстинктів й інтересів. Якщо Європою колись рухали основоположні ідеї «Премудрого Дон Кіхота з Ламанчі» Сервантеса, «Моральних листів до Луцилія» Сенеки, то тепер передові позиції зайняли мода і ринок, опортунізм та корупція. Спостерігаємо нищівне переродження цивілізації.

ХХІ століття принесло із собою величезну кількість змін, які безпосередньо пов’язані з кардинальним переформатуванням суспільної свідомості європейця, зокрема маємо на увазі політику мультикультуралізму, відстоювання прав представників нетрадиційної сексуальної орієнтації, тотальну дехристиянізацію.

Тому, як висновок, порятунок можемо шукати лише в поверненні до духовного, релігійного. Чи не про це хотів нам сказати французький письменник та соратник генерала Шарля де Голля Андре Мальро: «ХХІ століття буде або великим століттям релігії, або його взагалі не буде». Чи зможе модернізоване суспільство масово повернутися до Божого Слова?

Ось думки інтелектуалів:

Тарас ЛильоТарас ЛИЛЬО, доцент кафедри зарубіжної преси та інформації ЛНУ імені Івана Франка:

— Словами Мальро промовляє благородна мотивація — застерегти людину від падіння. Питання «чи це не пропаганда, елемент ідеологічного впливу?» є другорядним… Етимологічно, «пропаганда» означає «вирощувати пагінці», іншими словами — сіяти щось добре, а не тільки погане (Геббельс, Троцький…). Ідеологія теж потрібна суспільству. Сьогодні спроба деідеологізації перетворилася на нову, ретельно замасковану ідеологізацію. Як казав Єжи Гедройць, тільки безідейні люди є матеріалом для масового продукування рабів…

За Шпенглером, ознаками сутінок Європи є домінування матеріалізму, схильність до екстенсивного розширення (імперіалізм, який сьогодні, зокрема, прикривається космополітизмом), заміна філософії етикою тощо. Метафорично кажучи, за домінування бездушної машини Ньютона Європа заплатила велику ціну в сутінковому ХХ сторіччі, але актуальність сутінок очевидна й сьогодні, коли загострились питання морального управління прогресом, тонкої межі між свободою і залежністю, справжньої ієрархії речей… Викликом для європейського суспільства є підступна спроба надати статусу норми неприйнятним цінностям, які радикально відкидають християнську спадщину Старого світу.

Свого часу найбільшою оборонною інвестицією й великим цивілізаційним досягненням в історії людства була велика китайська стіна. Проте багато завойовників топтали китайську землю. Причина — низька мораль охоронців брам, яких підкуповували. Звідси і висновок: моральність важливіша за матеріальність.

Рафаїл ТурконякАрхимандрит Рафаїл ТУРКОНЯК, доктор богослов’я, професор Національного Університету «Острозька Академія», лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка:

— Століття буде таке, як усі попередні. Ми часто маємо хибне уявлення: нібито колись все було добре, а тепер стало погано. Проте, коли зазирнемо в історію, то побачимо, що це не так. Нічого не змінилося в людській натурі. Є ті, хто хоче жити за Божими законами, і ті, хто їх відкидає. Релігійні люди є і будуть. Але їх мало. Так було завжди.

Соломія ОнуфрівСоломія ОНУФРІВ, доцент кафедри української преси, викладає соціальну психологію:

— Найбільшою відмінністю людини від тварини є моральне почуття, або совість. І виражається вона у виразному слові «повинен». Тому, попри масову моральну катастрофу, у Темряві ХХ століття були люди-промені, які своїм життям, власним прикладом несли Світло для інших. Зазвичай, це люди від релігії — бл.п. Папа Римський Іван Павло ІІ, Мати Тереза з Калькутти, в Україні — це митрополит Андрей Шептицький, єпископ Йосиф Сліпий та інші.

Тому нині основне зав­дання — усвідомити свій травматичний стан з усіма його симптомами та наслідками і прийняти його. Коли світ навчиться жити з цим діагнозом, це стане першим кроком до нашого суспільного одужання! А другим кроком має стати зміна свідомості людей! Щоб змінити долю людства, треба змінити спосіб мислення — матеріальну, колонізовану свідомість людини.

Нобелівський лауреат, німецький фізик Макс Планк вважав, що «і релігія, і наука, у підсумку, шукають істину і приходять до сповідування Бога». А тому це повинна зробити і Людина.

* * *

Прислухаймося

Бехзад МАЗОХЕРІ: «Українці, повірте в себе!..»

Нам важливо прискіпливо збирати усі свідчення чужинців про Україну. Не тільки тому, що «збоку видніше». Може, навчимося не скиглити безперес­танку, не сваритися на очах усього світу, шанувати своє — одвічне, сокровенне, шляхетне, доброзичливе. Ось надто промовисте свідчення колишнього посла  Ісламської Республіки Іран в Україні Бехзада Мазохері: «Шість років я є свідком того, як живе й розвивається Україна після проголошення незалежності. У вас велика територія, багата земля. Географічно ваша країна міститься в дуже важливому регіоні. Інтелект, культура вашого народу — на дуже високому рівні. Але ваша основна проблема в невірі в себе, у свої сили. Тривалий час ви залежали від Росії. Тепер ії місце посідають західні країни. На мою думку, вам треба повернутися до себе. Ви повинні прагнути збереження своєї незалежності й стати незалежними  в повному сенсі цього слова у всіх сферах життя. Ви можете існувати без втручання з боку інших країн, адже й вони також мають потребу  у вас. Треба більше поважати себе, розвивати й використовувати свої можливості. У вас багата давня культура. Не продавайте її дуже дешево. А краще — не продавайте взагалі» (День. — 27 лютого 1998 р.).

Відтоді минуло 14 років! Як і що змінилося відтоді? Запрошуємо до розмови...

Якось на одній із лекцій мене та моїх колег запитали:

— Яка історична особа, на вашу думку, залишила найпомітніший слід в історії людства?

Відповіді були різними. Хтось сказав:

— Юлій Цезар.

Ще хтось:

— Наполеон.

— Олександр Македонський…

Але лише двома словами викладач зміг створити в авдиторії неперевершену тишу, перервати плин наших думок. Він сказав:

— Ісус Христос.

Ми мовчали.

Виникає питання: чому під час лекції студенти, більшість із яких християни, згадали про стількох історичних осіб, окрім Христа? Адже, будьмо чесними, якщо б Ісус із Назарета не взяв на себе гріхи світу, то людства зараз би не було. Мабуть, коли студенти почули таке запитання, то у них на підсвідомому рівні утворився певний асоціативний ряд (історична особа — історія — університетський курс історії — шкільний курс історії — підручник із всесвітньої історії). Як відомо, під час систематичного викладу цієї наукової дисципліни Христа не розглядають як історичну постать. Наука не може пояснити таких явищ, як, до прикладу, непорочне зачаття Пречистої Діви Марії, воскресіння Ісуса. Тому на уроках чи лекціях з історії Він або persona incognita (невідома особистість), яку не обговорюють, або — міф.

Проте, згідно з критеріями, які використовують при перевірці будь-якого історичного документа, Святе Письмо юридично прийнято вважати носієм достовірно-істинних діянь, що справді мали місце в історії людства (якщо когось зацікавили критерії, чому не можемо поставити під сумнів правдивість біблійних документів, можу порадити звернутися до спеціальної наукової літератури, зокрема книги Джоша Мак-Дауелла «Не просто тесля»).

Отож, чому постать Ісуса досі не внесли в програму навчального предмета — ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ (підкреслення наше — М. В.)? І чи допомогло б це якимось чином нам, кожній людині зокрема, переосмислити своє життя, змінити ціннісні орієнтації? Чи знаємо, яка істинна суть духовності?

Богдан ГодякБогдан ГОДЯК, працював як журналіст «Associated Press» у Лос-Анджелесі, «Pittsburgh Post-Gazeta» у штаті Пенсільванія (протягом восьми років — редактор відділу релігії), автор книги «Незнаний Христос»:

— ХХІ століття може стати століттям, коли духов­ність охопить увесь світ. Уже зараз чимало вчених, інтелектуалів, агностиків усвідомили один цікавий феномен — силу духовності.

Усе, що ми робимо впливає на Всесвіт. Будь-яке наше добре слово чи діло може дати хороший результат багато років потому, хоча ми можемо ніколи не дізнатися про це. Шевченко помер, навіть не здогадуючись, що стане душею і натхненням українців. Християнин повинен знати, що Христос перебуває всередині кожного з нас. І Він завжди допомагатиме нам. Допомога може надійти від приятеля, родичів, незнайомця, книги, або ж це буде випадковість. Вірити і знати, що мої слова — правда, — нелегко. Але, якщо ми стукатимемо, двері зреш­тою відчиняться.

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера