Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
Цілісний погляд на Китай
Середа, 27 лютого 2013 13:24 Світ довкола нас Автор Йосип ЛОСЬ   

Китайський драконМаємо уважно придивлятися до того, що діється у Китаї — властиво у Китайській Народній Республіці, бо є ще інший Китай: республіка на Тайвані (Формоза). Опінієтворчі видання світу, авторитетні вчені, політологи, культурологи прискіпливо придивляються до прискореного суспільно-економічного просперування КНР (валютні запаси сягають більше трьох трильйонів доларів). Рівно ж до взаємозумовлюючих факторів стрімкого господарського й науково-технологічного прориву, що виражається у безоглядному руйнуванні довкілля, жахливому соціальному розшаруванні соціуму, зов­нішній експансії — послідовній, не алярмістсько-агресивній, як, скажімо, це роблять США. Отже, кілька малознаних загалові фактів і явищ для замислення над сакраментальним питанням: а що буде за кілька десятиліть чи навіть років?

Перший чинник: розумне планування зверху, авторитаризм і розгортання стихійних ініціатив знизу (знамените гармонійне поєднання ЯН та ІНЬ). Ден Сяопін, голов­ний архітектор реформ, цей невеликий на зріст (усього 150 см) прагматик, якого провідна газета Китаю «Женьмінь жібао» назвала «гігантом, якому немає пари», висловився свого часу по-східному метафорично: «Немає значення, якого кольору кішка; головне, щоб вона мишей ловила».

Далі: експерти нагадують, що китайські вчення — для фундаментальної основи, західні — для прикладного застосування. З плином часу модернізація витіснятиме вестернізацію, аби відновити національні вартості. Нарешті, не забуваймо про колосальний культурно-історичний спадок Китаю, який справедливо вважається однією з найдревніших цивілізацій на Землі. Кількатисячолітній духовний досвід нарешті перетворюється на соціальну матерію, стає продуктивною силою; окрім усього, цей досвід дав змогу швидко виборсатися з «культурної революції» Мао.

Принагідно нагадаємо 25-томну працю видатного англійського вченого-сінолога Дж. Нідема «Наука і цивілізація в Китаї» (Science and civilization in China). До ХV століття китайська цивілізація дала світові 32 видатні відкриття. А сьогодні, у візуальному світі, давня культура ієрогліфічних зображень переживає другу молодість. Російський вчений Артьом Кобзєв, один з провідних авторів фундаментальної академічної енциклопедії «Духовна культура Китаю», навіть вважає, що сінологія стає універсальною наукою про минуле й майбутнє людства. Наведемо хоча б таке його судження: «Сучасний постхристиянський Захід, відмовившись від аскетичного ідеалізму платоників і Отців Церкви, переорієнтувавшись з потойбічних цінностей на приземлені, автоматично став на шлях китаїзації, оскільки суть китайського світогляду складає натуралістичний погляд на реальність, прагматизм і пріоритет вітальних цінностей» (Литературная газета. — 2011. — 31 августа—6 сентября).

На нашу гадку, саме абсолютизація «прагматизму» посутньо збанкрутувала. У розпалі кризи колишній член британського парламенту, директор коледжу Оксфордського університету Девід Маргуанд (David Marguand) на сторінках газети «Гардіан» (The Guardian) доводив: «Сьогодні неоліберальна ідилія закінчилася. Казино зачинилося. Настала криза неоліберальної моральної економіки. Але ця криза — не виключно справа захланних банкірів, скорумпованих парламентарів і звичаєвої свободи, це лише вершина айсберга, джерело значно глибше. Проблему не вдасться розв’язати, поки ми усі, звичайні люди, не визнаємо, що також долучилися до кризи. Справжнім винуватцем є гіперіндивідуалістичний, матеріалістичний гедонізм, що ним просякнута наша культура» (Guardian News & Media. 26.05.2009).

Якщо китайці (у що важко повірити) забудуть про свою давню культуру, вони також стануть кандидатами на загладу, втративши динаміку перетворення. Під загладою розуміємо тотальний колапс вирішальних сфер життя. І за цим — тотальний страх. Якщо знаменитий соціолог Френк Фуреді у книзі «Політика страху» неспростовно доводить, що нинішні західні суспільства втратили психологічну стійкість і віру у можливість виправити ситуацію, то виникає закономірне запитання: «Навіщо було тин городити, обдурюючи себе і світ довкола?». Хіба далекоглядні особистості, навіть «прості» люди не застерігали, що без Бога людський і суспільний розвиток може бути спрямований тільки проти людини? Відтак «здоровий глузд» китайців може стати відхиленням від «норми», що нею є рівновага душі, розуму і тіла. Саме в такому порядку, бо ж душа — вічна.

Однак відтворимо інші напрямки розвитку Китаю. Сучасна китайська експансія не зорієнтована лише на зиск. Її метою є забезпечення сировинної, продовольчої і фінансової безпеки. Як відомо, епоха колоніалізму у класичному варіанті закінчилася тим, що британці, французи, німці, бельгійці забралися з Африки, португальці, іспанці — з Латинської Америки. Але на їхнє місце прийшли китайці. Саме вони сьогодні вирішують, яка країна уникне банкрутства, саме до них шикується черга за кредитами. Маючи колосальні кошти, відновивши мілітарну потугу, «згадавши» про свою культуру, Китай здобуває щораз більші впливи у світі, що й передбачав Збігнєв Бжезінський у книзі «Велика шахівниця». Вже два десятиліття реалізується політика «виходу назовні» (zou chu gu). Візьмімо до уваги, що в Китаї лише 7 відсот­ків поверхні надається під сільськогосподарське використання, а треба прогодувати один мільярд триста мільйонів людей. Тож зрозуміло, чому в Африці постійно працює понад 1000 експертів, які реалізують 63 різні проекти. У 18 країнах мільйон китайців трудиться на фермах.

Для багатьох країн, розчарованих капіталізмом, КНР стає взірцем динамічного розвитку. Щоб утвердити позитивний образ своєї країни, китайці, за прикладом Al Jazeera і Russia Today, створюють свої інформаційні системи, у тому числі — канал, призначений для глядачів США, на якому працює близько 100 журналістів. Неухильно розширюється сітка інститутів Конфуція. Нині їх налічується понад 300, до 2020 року ця кількість зросте до 1000.

Набирає обертів мілітаризація країни
Набирає обертів мілітаризація країни.
Дівчата диктують правила гри?
Дівчата диктують правила гри?

Водночас не можна ігнорувати фактів, які мають, скажемо чесно, виразно нелюдський характер. Останнім часом з’явилися книги китаянки Хінран (Xinran), американського демографа Ніколаса Еберштадта (Nicholas Eberstadt), в яких на багатьох прикладах з’ясовано проведення «глобальної війни з дівчатками». Про що мова? Втілюючи з 1979 року «політику однієї дитини», дотримуючись конфуціанської традиції переваги сина, в більшості провінцій країни, внаслідок абортів і заохочення вбивства дівчаток після народження, існує велика диспропорція між статями. Згідно з даними Китайської Академії Суспільних Наук, в КНР у 2020 році налічуватиметься від 30 до 40 мільйонів хлопців віком до 19 років більше, ніж дівчат у тому самому віці. Китайці таких самітніх хлопців називають gaunggun — «голі галузки». Згідно зі статистикою британського тижневика «The Economist», 100 000 000 китайських дівчаток загинуло — були вишкрябані з лона матері або їх задушила пуповиною санітарка чи вкинула до відра матір, яка воліла сина. Бо дів­чатка в КНР — це «хробаки у рисі».

Цей злочин англійською мовою називається «gendercide» — з поєднання слів «gender» (стать) і «genocide» (людиновбивство). Першою цей термін вжила у книзі власне під цією назвою американська письменниця Mary Ann Warren у 1985 році. Якщо Хінран винуватцем вважає конфуціанство, то Воррен натомість писала про політику однієї дитини. Ебер­штадт додає інші чинники, передовсім повну і безумовну доступність абортів і ультрасонографічних пренатальних обстежень. У 1985 році тільки половина жінок мала доступ до відповідної апаратури. А вже у 1990 році практично усі вагітні жінки могли встановити стать своєї дитини. З 2000 року аборти, здійснені з огляду на стать дитини, стали загальними.

Найдивнішим тут є такий маніпулятивний прийом — за останні 30 років КНР стала сучасною країною, яка зуміла у дивовижний спосіб виборсатися з відсталості. Певна річ, мільйони людей позбулися злиднів, абсолютна більшість китайців має шанси здобути освіту і реалізувати життєві мрії. Неграмотність серед жінок нині складає усього 4 відсотки. Кількість осіб, які живуть на рівні крайніх злиднів, згідно з даними Світового Банку, зменшилася з 75% у 1981 році до 15% під сучасну пору. Незважаючи на авторитарний характер влади, сучасний Китай став набагато відкритішим на світ, ніж будь-коли у своїй історії. Ебер­штадт вважає, що зростаюча кількість армії «голих галузок» і «загиблих дівчаток» характеризують КНР як розвинуту й сучасну країну. Жахлива логіка! Якщо свідоме вбивство вважається нормальною «сучасністю», то навіщо уся ця балаканина про демократію?!

Ще деякі «новації». Якщо 40 років тому престижно було мати годинник, велосипед і швейну машинку, то нині китаянки на виданні вимагають від своїх майбутніх чоловіків помешкання, автомашину, наявність престижної роботи з гарантованою високою оплатою. Світова преса окреслює ці тенденції як «страх бути китайським парубком», хоча віддавна подружжя тут вважається радше контрактом, ніж єднанням закоханих одиниць. А сьогодні й поготів зіпсуття і матеріалізм молодих дів­чат набрали патологічного характеру. Отож закономірним є зростання розлучень. Наприклад, у 2010 році розлучилося 2 680 000 пар. У Пекіні, Шанхаї, Кантоні кожна третя пара віком 25-35 років зважується на розлучення.

Нарешті, величезна демографічна диспропорція, на думку деяких фахівців, може свідчити про намір КНР використати 30-40 мільйонів одиноких хлопців у найдинамічнішому віці з метою майбутньої експансії. Може й так… Тим часом мирна експансія набирає обертів. Останні потуги стосуються також України. Як свідчать поважні видання, Китай (Японія також) прагне вирощувати кукурудзу для внутрішнього споживання на перспективних українських землях. Нагадаємо, що Україна займає перше місце у світі серед основних країн-експортерів кукурудзи. Пекін використовує схему «кредит замість продовольства». Отже, обіцяні 6 мільярдів доларів кредитів чітко обумовлені: кукурудзу на наших землях вирощуватимуть самі китайці, за своїми технологіями, в Україну завозитимуть китайське обладнання. Відтак, інвестиції здебільшого підуть на придбання китайських сільськогосподарських технологій, які призведуть до виснаження українських чорноземів.

Висновок: будьмо обачними й розважливими! Якщо «аграрна могут­ність сучасних США, Канади, Австралії базується на індустріальних сільськогосподарських технологіях, батьківщина яких — південна Україна» (Московские новости. — 1991. — 15 дек.), то чи варто опускатися до рівня аутсайдерів, за тимчасову вигоду від китайських кредитів втратити контроль над унікальними родючими землями, що ними ще володіє Україна? Це стосується, принагідно, також перетворення наших чорноземів на товар. Сподіваємося, що прадавній інстинкт і здоровий глузд нашого народу відсуне раз і назавжди усі ці новації за історичний горизонт. Наша земля Божою волею належить мертвим, живим і ненародженим українцям, вона є нашим невмирущим духом, наснажуючою думкою і несхитною волею. Бережімо цей скарб докрайвіку!

А триб буття інших народів прискіпливо вивчаймо. Берімо з історії вогонь, а не попіл…

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера
 
Mark Ruffalo movies list and roles