Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
«Великий Партач»
Четвер, 14 лютого 2013 23:04 Суспільство Автор Йосип ЛОСЬ   

Володимир ВинниченкоДень у день наші відкриті й скриті вороги, рівно ж українські страхопуди й скиглії накреслюють нам безрадісну перспективу, нав’язують світоглядні стереотипи щодо «бездержавності, меншовартості, отаманщини, вайлуватості, пристосуванства, хатоскрайності» та ін. Часткове узагальнюється, аби принизити народ, відтак змусити українців змиритися із засиллям чужинців у владі, економіці, освіті, інформаційній сфері. Кінцева мета очевидна: загарбати наші чорноземи, спустошити душі, перетворити терплячих, добрих українців на рабів.

І тут їм «допомагає» своїми судженнями Великий Партач (оцінка Олени Теліги) Володимир Винниченко. Його «вердикт» — «Читати українську історію треба з бромом» вже, вибачте на слові, остогид. Але наведемо повністю цю сентенцію, відтак — подамо своє прочитання історії. Отже:

«Читати українську історію треба з бромом, — до того це одна з нещасних, безглуздих, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи, вірніше: півдержавного) існування, що одгризалась на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів…Чи не те саме стає тепер? Тільки хотіли жити державним життям, як починається стара історія: Москва всіма силами вп’ялась і не хоче випустити…» (Володимир Винниченко. ЩОДЕННИК (25. V. 1918))

НАШЕ БАЧЕННЯ

Читати українську історію треба з любов'ю — стурбованою, гіркою, іноді пекельно болючою, але водночас винятково героїчною, продуктивною, з енергійним оптимізмом, бо: 1. Усі імперії, які товклися по нашій землі, відійшли назавжди в небуття, а ми ЖИВЕМО; 2. Ми знову стаємо світовою проблемою, але вже як СУБ’ЄКТ ІСТОРИЧНОГО ДІЙСТВА, як ДОКРАЙВІКУ САМОСТІЙНА ДЕРЖАВА, повноправний учасник подій, які НЕОДМІННО ПРИВЕДУТЬ ДО ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ; 3. З поміж 75 мільйонів автентичних українців десятки мільйонів, наразі вимушено розкиданих світами, окрім поневірянь, відірваності від свого одвічного, сокровенного, мають можливість опанувати найновіші технології, організаційні розв’язки співжиття, а також доступ до багатющих комор мудрості інших народів, цивілізацій — УСЕ ЦЕ НАМ ПРИДАСТЬСЯ ВЖЕ В НАЙБЛИЖЧІЙ ПЕРСПЕКТИВІ, коли, за Тарасом Шевченком, «ВСТАНЕ УКРАЇНА, СВІТ ПРАВДИ ЗАСВІТИТЬ».

Наша нація ніколи не була «нещасною, зацькованою, зашарпаною». Як нація консервативна, А ВСІ ВЕЛИКІ НАЦІЇ — КОНСЕРВАТИВНІ (консерватизм базується на християнській, а не просвітницькій філософії людини; такі природні установи органічного суспільства, як сім’я, церква, профспілки, університети, громадські організації є посередником між громадянином і державою; акцент робиться на якісній ідеї свободи, адже співвідношення між свободою і порядком у консерватизмі утворює динамічну рівновагу), українці завжди зберігали спорідненість між «мертвими, живими й ненародженими» (Тарас Шевченко), коли треба було — бралися за зброю, а легендарних прикладів пасіонарності й звитяг маємо не менше, ніж «успішні» нації (програючи битви, ми виграли війну, оскільки зберегли свій генофонд, культуру як образ душі народу, динаміку перетворення, усі навики праці, творення матеріальних і духовних вартостей), у жодній з визначальних матриць буття ми не були й не будемо аутсайдерами. Порівнюючи з тими, від кого Україна «одгризалась на всі боки» і хто донині «вп’явся в нас і не хоче випустити», маємо не гірші, а в дечому — набагато кращі перспективи. Будьмо терпеливими. Час працює на нас. Певна річ, за нас час працювати не буде. МИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ЗБЕРЕГТИ СЕБЕ ДЛЯ ЛЮДСТВА, БО БЕЗ УКРАЇНИ ВОНО, ЛЮДСТВО, БУДЕ НЕПОВНИМ, ЯК, ЗРЕШТОЮ, БЕЗ БУДЬ-ЯКОГО НАРОДУ. ОТЖЕ, СТАНЬМО УСІ БЕЗ ВИНЯТКУ ТУРБОТЛИВИМИ ГОСПОДАРЯМИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ.

 

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера