Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
Проща до Боринич
Неділя, 24 лютого 2013 16:36 Релігія Автор Христина ДАВИДЧАК   

Свята Літургія у БориничахУ духовному житті українців паломництво до святинь завжди посідало важливе місце. В давнину українські прочани йшли на прощу пішки, босоніж, спопеляючись пекучим сонцем, чи, омиваючись рясним дощем; йшли з піснею, з молитвою, з непохитною вірою та щирим серцем, спов­неним любові. Сучасні ж християни намагаються бодай раз у рік здійснити прощу до одного з відпустових місць, яких в Україні — чимало: Унів, Зарваниця, Гошів, Грушів, Почаїв, Крехів та ін. Для членів моєї сім’ї таким чудодійним місцем паломництва вже багато років є капличка та життєдайне джерельце у селі Бориничі Жидачівського району.

У свято Преображення Господнього, 19 серпня 2012 року, у с. Бориничі відбулася велика урочиста Літургія, присвячена 149-й річниці чудотворного Богоявлення Пречистої Діви Марії в цих місцях. Ми з батьком, уже традиційно, вирушили на прощу пішки з Нового Роздолу, долаючи близько десяти кілометрів.

Йшли полем… Втомлені сонцем і спрагою… Свідомо не втамовували її, воліючи відчути на собі, бодай частково, страждальну ходу Христа на Голгофу. Йшли лісом… Обвіяні прохолодою, возвеличували Господа у піснях, молитовно розмовляли з ним… Подолали півшляху… Загартували дух і тіло… Потім довго мовчали, роздумуючи про сенс життя, аналізували цьогорічні свої вчинки, поведінку… Відчинили навстіж серце Богові, готували душу до Тайни Сповіді…

Опівдні дійшли до місця призначення. Разом із кількома тисячами прочан із різних куточків Західної України взяли участь у Святковій Літургії, яку провели десять священиків Жидачівської та Стрийської єпархії УГКЦ. Висповідались, прийняли Святе Причастя. Одухотворені, осяяні Божою ласкаю, зачерпнули освячену водицю із чудодійної криниці, яку місцеві мешканці здавна називають Зозулиною, переповідаючи з покоління в покоління легенду, згідно з якою на дереві, при криниці, колись давно ціле літо кувала зозуля, ніби закликала людей: «Прийдіть із вірою в Божу Матір, і в чудотворні сили оздоровляючої водиці». Адже, згідно з іншим народним переказом, це джерело стало цілющим, коли понад сто років тому надзвичайно побожні люди побачили над джерелом світлий образ Божої Матері. Вже навіть діти у Бориничах й сусідніх селах: Илові, Ляшках, Борусові (адже криниця в лісі знаходиться саме на межі цих чотирьох населених пунктів) знають давню оповідь про глухоніму дівчинку-пастушку, яка омившись водою з цього джерела, випивши її, стала чути й говорити.

Здавна люди вірили в чудодійну силу Зозулиної криниці. У 1863 році граф В. Борковський спорудив поруч із нею капличку з куполом й дзвіницею. З часом прості люди встановили тут фігуру Божої Матері. За часів радянської влади її було пошматовано й розкидано по лісі. Кажуть, що місцеві мешканці мали намір скласти фігуру заново із віднайдених частин фігури, однак бракувало найважливішої деталі — голови Пресвятої Діви. Тоді, як стверджують старожили с. Бориничі, одному їхньому односельцю уві сні явилась Богородиця й порадила шукати голову фігури в криниці під намулом. Кілька днів чоловік витратив на пошуки, та все ж — знайшов!

З того часу фігуру Божої Матері у Бориничах нищили не раз, спалювали й капличку. Та люди знову і знову відновлювали цю святиню. Жителі навколишніх сіл та містечок пишаються таким місцем паломництва, адже сам Папа Римський грамотою від 2 березня 1865 року надав прочанам цього місця цілковитий відкуп в святкові дні Благовіщення, Сострадания Пресвятої Богородиці, в день святих апостолів Петра і Павла.

Повертаючись із прощі… Знову лісом і полем… Ми з татом роздумували над проповіддю священика Бориницької каплички о. Григорія Балацького, який звернувся до присутніх із закликом промовити цикл молитов за наш український народ, за його державних мужів. З його уст линули слова патріотичної Молитви за Вітчизну: «…Небесний Отче народів! Пішли нам, молю, гідних провідників і, молю Тебе, подай провідникам нашого народу мужність і розум, щоб вони серед небезпек змогли повести нас дорогою згідно з Твоїми святими заповідями…». Кількатисячний натовп прочан, на чолі зі священослужителями, благав Господа зменшити нахабність і зухвалість ворогів українського народу: «Не допусти, Господи, щоб злоба ворогів коли небудь перемогла вірний Тобі український нарід!»

Це — наснага назавжди.

Свято Преображення Господнього в народі ще називають Яблучним Спасом. Перехрестившись, відкушую, освячене у Бориничах, яблуко й подумки промовляю: «Господь преобразився… Преобразиться й Україна! Благослови, Спасе, наш народ».

P. S. Перші прочани, які йшли до Святої Землі, приносили додому гілку пальми. Ми ж з татком принесли не лише освячені яблука, життєдайну водицю, а й повну торбину добрих грибів, назбираних у лісі…

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера
 
virgin media customer service . sky phone number customer service . тройной кэшбэк!!!