Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
Слово, що творить
Неділя, 24 лютого 2013 10:41 Культура і мистецтво Автор Галина ГЕВКІВ   

Галина Гевків, редактор розділу «Культура і мистецтво»Різкі судження про людей, про події і явища обмежують світогляд людини, не дають їй змоги побачити повноту цих самих подій, явищ і людей. Добирати слова і замислюватись над сказаним перш ніж воно прозвучить — один із важливих уроків, які почерпуємо з релігії, культури і самого життя.

 

Слова — це те, чим ми користуємось найчастіше, але над чим замислюємось рідко. Не потрібно робити особливих зусиль, щоб сказати що-небудь, щоб дати відповідь на питання, висловити свою думку, своє ставлення до когось чи до чогось. Ми послуговуємось мовленням так само легко, як дихаємо. Ми називаємо предмети і навколишнє середовище, озвучуємо цей світ людськими голосами, позначаємо кожен новий день своїми інтонаціями. Називаючи і промовляючи речі і людей навколо, ми також називаємо і промовляємо себе, висловлюємо себе у нашому ставленні до інших. «Все, що говориш, говориш про себе, а особливо те, що говориш про інших» (Поль Валері).

Кожне вимовлене слово стає частиною людини; воно, наче слід від підошви, — залишається після нас на місці, яке ми вже минули, до якого не повернемось. Вигляд, існування, а також зникнення цього сліду залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, але сліди від слів міцніші і триваліші, аніж сліди від підошов, — і саме тому, що їх не можна бачити, а можна лиш відчувати.

В історії часто траплялося, що одне правдиве і наснажуюче слово змінювало хід подій, змушувало людей, цілі спільноти замислюватися над сенсом буття. Чекаємо на таке слово і нині, в часи сум’яття.


ДУМКИ/ФАКТИ
«Тобі не вільно називатися власним ім’ям
Тільки тому, що інші безликі від ницости.
Тобі не вільно ходити на весь зріст,
Бо навколо закони пігмеїв.
Тебе позбавили навіть калюжі.
Ти, який роджений для океанів.
Та в день найтяжчої зажури
Усі потоки винесуть тебе назовні».

Емма АНДІЄВСЬКА


Мас-медіа пропонують нам оцінку усіх подій і мають для нас готові слова і фрази, якими названо кожне із явищ. Ми називаємо речі так, як нас того навчили, шукаємо потрібне слово серед дозволених, ми обговорюємо сьогоднішні новини, вживаючи фрази, які придумав хтось інший. І як насправді нелегко назвати і вимовити щось самостійно. Нелегко пізнати ту чи іншу подію, ту чи іншу людину, знайшовши для неї такі слова, яких іще ніхто для неї не добирав. Знайти такі слова — означає зважитись на більше, аніж просто назвати; знайти такі слова — означає докластись до акту творення.

Назвати так, щоб не знищити, а продовжити творення — це те, що робить культура. Ми хочемо навчитись і долучитись до такого називання, тому читаємо книги, шукаємо цікаві фільми, ходимо на виставки, на концерти, до театру тощо. Слово, яке творить, неможливо не впізнати, його не можна не почути, не можна вимовити мимоволі, як і не можна стерти його сліду. Таке слово змінює простір і світ навколо, змінює взаємини і відкриває небокрай у його повноті. Тобто ні, навіть не так: відкриває небо без краю і землю без краю, предмети з іншими обрисами і людські стосунки із розширеними контурами. Це слово долає видимість і торкається суті, а ми маємо його почути, впізнати, і роблячи велике зусилля, вимовити.

То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей…   (Г. Чубай)

 

* * *

Сліди Короля Данила Галицького

Польща дозволила українським вченим досліджувати місце поховання засновника міста Холм, короля Данила Галицького. Холм — столиця Галицько-Волинського князівства, земля ратної руської слави, наших мечів, які рятували Європу від навали азійців. Отже, це спільна європейська спадщина. Нагадаймо принагідно собі такий факт: єпископ Холмський і Підляський Іларіон (Іван Огієнко) 31 травня 1942 року звернувся з пастирським листом до всіх людей доброї волі. У ньому глибоке серце вичитує: «Свята Данилова гора у стародавньому княжому місті Холмі — це національна українська святиня, мила й дорога кожному українцеві тими великими історичними подіями, що тут відбувалися».

Після Другої світової війни М. Хрущов обґрунтував перед Йосифом Сталіним потребу формування Холмської області у складі України. Однак ані цей тиран, ані західні «демократи» не бажали прислухатися до відновлення історичної справедливості…


Тріумф Ганни Нетребко

Ганна НетребкоУкраїнка Ганна Нетребко стала символом Австрії. Як зазначають поважні видання, відома оперна співачка на Зальцбурзькому фестивалі зачарувала меломанів. На прем’єру «Богеми», де співала Ганна, прибули відомі особистості — обидва останні президенти Німеччини з дружинами, принцеса Нідерландів Маргріт та ін. Дует Ганни Нетребко з Петром Бечалою визнали «новою ідеальною парою». Певна річ, прикро, що Г. Нетребко нині є австрійською громадянкою.

Дивовижа, як століттями Україна віддає свої таланти іншим культурам, націям — і все ще у вирішальній, тобто світоглядно-орієнтаційній, духовній царині має що запропонувати світовій спільноті. Ми вже наголошували: ліпше ділитися своїми здобутками, ніж жебрати в інших, та ще й, як це чинить дехто, присвоювати чужу історію. І ще один доказ: У СПРАВЖНІЙ ЄВРОПІ МИ ДАВНИМ-ДАВНО. Тож перестаньмо повторювати чужі небилиці!


ПЛАСТУ — 100

Влітку цього року було широко й барвисто відзначено 100-літній ювілей ПЛАСТУ — української скаутської організації, яку при львівській Академічній гімназії заснував Олександр Тисовський. Тож закономірно, що більше тисячі пластунів пройшли маршем центральними вулицями Львова та зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку. До славного міста прибули пластуни з усього світу. Нагадаємо, що О. Тисовський переклав українською мовою книгу англійця Бейдена Пауела про скаутський рух, а згодом став його фундатором в Україні.

Варто додати: поєднання традицій славного українського козацтва, яке виховувало мужніх воїнів і ревних християн, з осягами пластунства, яке органічно прижилося у світовому українстві, спроможне запропонувати сучасній молоді здоровий і змістовний спосіб життя.


Михайло Милорадович і Бородіно

Михайло МилорадовичРосія широко відзначає 200-річчя Бородинської битви у Віт­чизняній війні 1812 року. Дніпропет­ровський дослідник Андрій Карнаух доводить, що надважливу роль у ній відіграли українці. Французькі війська зупинила саме артилерія під командуванням нашого співвітчизника, полководця, графа, генерал-лейтенанта Михайла Милорадовича. Це визнав Кутузов. Перед тим київський губернатор Милорадович створював нові полки на території Лівобережної, Слобідської України. Набором добровольців займався також поет, майор Іван Котляревський. Їх в Україні налічувалось 75 тисяч осіб.

Знову рефлексія. Після Бородіно, як, зрештою, й раніше, мільйони українців уславилися в сотнях битв, допомагали імперіям, іншим країнам — але в чужих мундирах. Нарешті, як писав Іван Франко, НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ!

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера
 
https://karmafreecredit.tumblr.com/